Рейніра Таргарієн (донька Візеріса I)
Більше дій
Рейніра Таргарієн
Рейніра Таргарієн — принцеса дому Таргарієнів, донька короля Візеріса I Таргарієна і центральна постать громадянської війни, відомої як Танок драконів, у всесвіті «Пісня льоду й полум’я» та серіалі «Дім Дракона».
Вона була офіційно проголошена спадкоємицею Залізного трону і першою жінкою в історії Вестеросу, яку відкрито визнали майбутньою правителькою Семи Королівств. Лорди королівства присягнули їй на вірність, однак після смерті її батька це право було оскаржене.
Проти Рейніри виступила фракція «зелених», що підтримала її зведеного брата Ейгона II Таргарієна. Її ж прибічники, відомі як «чорні», стали на її бік, розділивши королівство і розпаливши війну між Таргарієнами.
Рейніра Таргарієн увійшла в історію як «королева, що не була коронована» — жінка, яка мала законне право на трон, але була позбавлена його через політичні інтриги, зраду і боротьбу за владу.
Її життя стало символом амбіцій, сили і трагедії: боротьба за Залізний трон привела до загибелі її дітей, руйнування династії і майже повного зникнення драконів, назавжди змінивши долю Вестеросу.
Біографія
До подій серіалу
Рейніра Таргарієн народилася у 97 році від З.Е. в родині принца Візеріса Таргарієна та Ейми Аррен з дому Арренів. До її народження подружжя пережило кілька викиднів і втрату немовляти, тому поява здорової доньки стала великою радістю, і батьки не чаяли в ній душі.
У 103 році, коли Рейнірі було близько шести років, її батько зійшов на Залізний трон після смерті Джейхейріса I. З цього моменту вона стала принцесою королівства і зростала при дворі Червоного замку в Королівській Гавані.
Дитинство Рейніри проходило в атмосфері розкоші, свят і турнірів. Вона швидко здобула любов двору і народу — за свою вроду, розум і жваву вдачу її прозвали «Відрадою Королівства». При дворі її оточували найвпливовіші особи, серед яких Отто Хайтауер, Алісента Хайтауер та Деймон Таргарієн.
У семирічному віці Рейніра стала вершницею дракона Сиракс, названого на честь однієї з богинь Валірії. Це зробило її повноцінною представницею драконячої спадщини Таргарієнів і ще більше зміцнило її статус як майбутньої правительки.
У віці восьми років Рейніра стала чашницею свого батька, короля Візеріса I, супроводжуючи його майже всюди, включно із засіданнями Малої ради. Король заохочував доньку вивчати справи держави, що було незвично для жінки у Вестеросі і свідчило про його особливу довіру до неї.
З ранніх років Рейніра зростала не лише як принцеса, але і як потенційна спадкоємиця престолу. Її виховання, близькість до короля і участь у державних справах сформували її як сильну, амбітну і впевнену у своїх правах особистість, що згодом відіграє ключову роль у подіях Танцю драконів.
Дім Дракона: Сезон 1
На початку серіалу Рейніра Таргарієн постає як юна принцеса при дворі короля Візеріса I у Королівській Гавані. Вона служить чашницею батька, супроводжуючи його під час засідань Малої ради, де поступово знайомиться з політикою і управлінням державою.
Серед тих, хто впливає на її життя в цей період, — Отто Хайтауер (Правиця короля), його донька Алісента Хайтауер, з якою Рейніра має близькі дружні стосунки, а також її дядько Деймон Таргарієн, харизматичний і небезпечний воїн.
Після смерті її матері Ейма Аррен і новонародженого спадкоємця, король проголошує Рейніру своєю спадкоємицею. Лорди Семи Королівств присягають їй на вірність, що робить її офіційною претенденткою на Залізний трон.
Однак її становище ускладнюється, коли Візеріс одружується з Алісентою Хайтауер. Дружба між дівчатами поступово руйнується, особливо після народження у Алісенти сина — Ейгона Таргарієна. При дворі формується напруга між прихильниками Рейніри і нової королеви.
Під час полювання на честь народження Ейгона напруження посилюється — Рейніра відчуває, що її позиції як спадкоємиці слабшають. Водночас її дядько Деймон повертається до столиці після війни на Ступенях, де він разом із Корлісом Веларіоном воював проти Триархії і Краболова.
Рейніра проводить час із Деймоном, який стає для неї як союзником, так і спокусником. Він показує їй нічне життя столиці, зокрема вулиці Блошиного Кінця. Після скандалу король змушує Рейніру вийти заміж.
Вона погоджується на політичний шлюб із Лейнором Веларіоном, сином Корліса Веларіона і Рейніс Таргарієн, щоб зміцнити союз із домом Веларіонів. При цьому Рейніра знає про його зв’язок із Джофрі Лонмутом і домовляється з ним про формальний союз.
Окреме місце в житті Рейніри займав лицар Крістон Коль, якого вона сама обрала до Королівської гвардії. Спочатку між ними виникає тісний зв’язок — Коль стає її особистим захисником і одним із найближчих людей при дворі.
З часом їхні стосунки переходять межу дозволеного. Рейніра спокушає Коля, і між ними відбувається таємний зв’язок, що порушує обітниці лицаря Королівської гвардії. Для Рейніри це було лише проявом свободи і бунту проти обмежень, однак для Коля цей зв’язок мав значно глибше значення.
Крістон Коль пропонує Рейнірі втекти разом із ним до Ессосу і почати нове життя, але вона відмовляється, обираючи свій обов’язок і право на Залізний трон. Ця відмова стає переломним моментом — Коль відчуває себе зрадженим і приниженим.
Після цього він повністю відвертається від Рейніри і переходить на бік Алісента Хайтауер. Під час весільних свят Рейніри він жорстоко вбиває Джофрі Лонмута, коханця Лейнора Веларіона, що стає одним із перших відкритих проявів насильства при дворі.
Згодом Крістон Коль стає одним із найвідданіших прихильників «зелених» і особистим захисником Алісенти, перетворюючись на одного з головних ворогів Рейніри в майбутній війні.
Невдовзі після весілля Рейніра вступає у зв’язок із Харвіном Стронгом, сином Ліонеля Стронга, який на той час стає новою Правицею короля. Від цього зв’язку народжуються її сини — Джейкеріс Веларіон, Люцеріс Веларіон та Джоффрі Веларіон, чия зовнішність викликає чутки щодо їхнього походження.
Тим часом напруга при дворі продовжує зростати. Алісента Хайтауер дедалі більше підозрює Рейніру і відкрито протистоїть їй. Її союзником стає Ларіс Стронг, який організовує пожежу в Харренхолі, внаслідок якої гинуть його батько Ліонель Стронг і брат Харвін.
Після цього Отто Хайтауер повертається на посаду Правиці, а при дворі остаточно формуються дві фракції — «зелені» (Алісента, Отто, Ейгон) і «чорні» (Рейніра, Деймон, Веларіони).
Після смерті Лейнора Веларіона Рейніра одружується зі своїм дядьком Деймоном Таргарієном, зміцнюючи свою позицію. Від цього шлюбу народжуються двоє синів — Ейгон III Таргарієн і Візеріс II Таргарієн.
Конфлікт між дітьми Рейніри і Алісенти досягає піку після бійки, під час якої Еймонд Таргарієн втрачає око, а Люцеріс Веларіон стає винуватцем цього. Це остаточно руйнує будь-які шанси на примирення.
У пізні роки правління Візеріса I Рейніра віддаляється від двору і оселяється на Драконячому Камені. Вона продовжує вважатися законною спадкоємицею.
Під час суду за спадщину Дрифтмарка Рейніра повертається до столиці, де Візеріс публічно підтримує її права, незважаючи на свій важкий стан. Це стає одним із останніх актів його правління.
Незабаром після смерті короля Отто Хайтауер і Алісента Хайтауер приховують його смерть і коронують Ейгона II як короля. Це знаменує початок відкритого конфлікту.
У фіналі сезону Рейніра на Драконячому Камені дізнається про узурпацію влади і готується до війни. Вона втрачає сина Люцеріса, який гине в сутичці з Еймонд Таргарієном і його драконом Вхагар. Ця подія стає початком Танцю драконів.
Після смерті короля Візеріса I Таргарієна в Червоному замку Отто Хайтауер і Алісента Хайтауер негайно приховують його смерть від двору і королівства. Вони скликають засідання Малої ради, де частина радників, зокрема Лайман Бізбері, виступає проти узурпації влади і нагадує про присягу Рейнірі Таргарієн. За це Бізбері вбиває Крістон Коль, що стає першим актом відкритого насильства під час перевороту.
Отто організовує пошук Ейгона Таргарієна, який зникає в Королівській Гавані. У пошуках беруть участь Крістон Коль і Еймонд Таргарієн, тоді як агенти Отто, зокрема Місарія і її люди, також втручаються у гру за владу.
Після того як Ейгона знаходять, його переконують прийняти корону, попри його небажання. У Драконячому Лігві відбувається його коронація як короля Семи Королівств. Під час церемонії Рейніс Таргарієн проривається на своєму драконі Меліс через підлогу Лігва, демонструючи силу і кидаючи виклик новому режиму, однак не вбиває узурпаторів і тікає на Драконячий Камінь.
На Драконячому Камені тим часом Рейніра переживає важкі пологи, викликані стресом від новин про смерть батька. Вона народжує мертву дитину — дівчинку, яку називають Вісенія. Це стає для неї глибокою особистою трагедією.
Невдовзі прибуває Рейніс, яка повідомляє про смерть короля і коронацію Ейгона II. Рейніра скликає своїх союзників — Деймона Таргарієна, Корліса Веларіона та інших представників «чорних».
Деймон наполягає на негайній війні і навіть коронує Рейніру як законну королеву, однак вона намагається уникнути відкритого конфлікту і шукає мирного вирішення.
До Драконячого Каменя прибуває посольство «зелених» на чолі з Отто Хайтауером, який пропонує Рейнірі компроміс: вона зберігає титули і володіння, якщо визнає Ейгона II королем. Рейніра відмовляється, однак не вбиває Отто, демонструючи стриманість.
Щоб зміцнити свої позиції, Рейніра відправляє своїх синів як послів до великих домів Вестеросу. Джейкеріс вирушає на північ і до Долини Аррен, а Люцеріс — до Штормових земель у Штормову Межу до лорда Борроса Баратеона.
У Штормовій Межі Люцеріс зустрічає Еймонд Таргарієн, який уже прибув туди як представник «зелених». Між ними виникає напружений конфлікт — Еймонд вимагає «око за око» за події дитинства, але Люцеріс відмовляється.
Покинувши замок, Люцеріс на своєму драконі Аракс намагається повернутися додому, однак його переслідує Еймонд на величезному драконі Вхагар. У небі розгортається погоня, яка виходить з-під контролю — дракони перестають слухатися вершників.
Вхагар атакує і знищує Аракса разом із Люцерісом. Ця подія стає першим прямим кровопролиттям між сторонами і точкою неповернення.
Дізнавшись про смерть сина, Рейніра вперше відкрито демонструє свій гнів і готовність до війни. Саме ця трагедія остаточно запускає події Танцю драконів.
Дім Дракона: Сезон 2
Після загибелі Люцеріса Веларіона наприкінці першого сезону, Рейніра Таргарієн вступає у відкриту фазу конфлікту проти «зелених». Смерть її сина стає для неї особистою трагедією і водночас каталізатором війни Танцю драконів.
На Драконячому Камені формується військово-політичний центр «чорних». Рейніра разом із Деймоном Таргарієном та Корлісом Веларіоном починає будувати стратегію війни. Деймон виступає за жорсткі та швидкі дії, тоді як Рейніра намагається діяти обережніше, усвідомлюючи масштаби можливих втрат.
Однією з перших відповідей «чорних» стає таємна операція, організована Деймоном у Королівській Гавані. Найманці, відомі як «Кров і Сир», проникають до Червоного замку і вбивають сина Ейгона II — принца Джейхеріса. Ця подія шокує королівство і ще більше загострює війну.
Після цього Алісента Хайтауер і «зелені» відповідають жорсткими заходами, посилюючи контроль над столицею. Крістон Коль відіграє ключову роль у військових кампаніях «зелених», організовуючи наступи та укріплюючи позиції Ейгона II.
Рейніра намагається зміцнити свої союзи. Вона покладається на підтримку дому Веларіонів, чий флот залишається найпотужнішим у Вестеросі. Корліс Веларіон забезпечує контроль над морськими шляхами, що дозволяє «чорним» утримувати стратегічну перевагу.
Особливу увагу приділяють пошуку нових вершників для драконів. На Драконячому Камені починається набір так званих «драконячих насіння» — людей валірійського походження, здатних осідлати драконів. Серед них з’являються нові фігури, які відіграють важливу роль у війні.
Водночас у «зелених» відбуваються внутрішні конфлікти. Ейгон II виявляється нестабільним правителем, а його брат Еймонд Таргарієн дедалі більше бере на себе військове керівництво. Його дракон Вхагар стає однією з головних загроз для «чорних».
Рейніра, попри сильний тиск з боку Деймона Таргарієна і своїх союзників, намагається діяти не лише силою, а й розрахунком. Вона усвідомлює, що відкритий конфлікт із застосуванням драконів може призвести до катастрофічних наслідків для всього Вестеросу, тому на початку війни робить ставку на дипломатію, контроль над морем і поступове зміцнення позицій «чорних».
Велику роль у її стратегії відіграє Рейніс Таргарієн, досвідчена драконниця і дружина Корліса Веларіона. Вона стає одним із найважливіших військових союзників Рейніри, беручи участь у бойових діях на своєму драконі Меліс. Рейніс підтримує Рейніру не лише як союзницю, але і як жінку, яка також була позбавлена трону через рішення Великої ради 101 року.
Одним із ключових етапів війни стає протистояння за контроль над землями Королівських земель і стратегічними замками. Сили «зелених» під керівництвом Крістона Коля починають наступ, захоплюючи важливі укріплення і зміцнюючи позиції Ейгона II.
У відповідь «чорні» змушені переходити до активніших дій. Одним із найважливіших і найтрагічніших зіткнень стає битва при Граківському спокої (Rook’s Rest), де сили Рейніри вступають у бій із військами «зелених».
У цій битві бере участь Рейніс на своєму драконі Меліс, вступаючи в бій проти Ейгона II і Еймонд Таргарієна, які виступають разом на драконах Сонцежар і Вагар. У повітрі розгортається масштабна битва драконів, яка стає однією з перших великих катастроф війни.
Попри свою хоробрість, Рейніс гине у бою, а її дракон Меліс зазнає поразки від значно сильнішого Вагар. Ейгон II отримує важкі поранення, але виживає, що ще більше ускладнює ситуацію для обох сторін.
Смерть Рейніс стає важким ударом для Рейніри і всього табору «чорних». Вона втрачає не лише союзницю, але й одного з найдосвідченіших командирів і драконниць.
Після цієї події Рейніра змушена переглянути свою стратегію. Вона починає активніше використовувати драконів у війні, а також підтримує набір «драконячого насіння» — людей валірійського походження, які можуть стати новими вершниками драконів і змінити баланс сил.
Війна поступово перетворюється на масштабний конфлікт із численними битвами, руйнуванням міст і загибеллю драконів. Території Вестеросу страждають від вогню і крові, а давня могутність дому Таргарієнів починає руйнуватися зсередини.
Таким чином, Рейніра остаточно змінюється: із принцеси, яка прагнула миру і визнання, вона стає жорсткою і рішучою правителькою, готовою вести війну до кінця, навіть ціною величезних втрат.
Подальші події (ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ)
Після початку Танцю драконів становище Рейніри Таргарієн поступово ускладнюється. Попри початкові успіхи «чорних», війна швидко перетворюється на виснажливий конфлікт із великими втратами.
Під час бойових дій гине її старший син і спадкоємець Джейкеріс Веларіон у битві при Глотці, що стає ще одним тяжким ударом для королеви. Її молодший син Візеріс II Таргарієн зникає безвісти під час тих самих подій, потрапивши в полон. Ці втрати остаточно змінюють Рейніру — якщо раніше вона намагалася діяти обережно, то тепер її охоплюють гнів і жага помсти.
Після цих подій Рейніра вирішує перейти до рішучих дій. Вона очолює наступ на Королівську Гавань, скориставшись тим, що більшість драконячих вершників «зелених» відсутні. Разом із Деймоном Таргарієном вона на драконах, зокрема на Сиракс, вирушає до столиці.
Алісента Хайтауер намагається переконати Рейніру скликати нову Велику раду і завершити війну миром, однак Рейніра відмовляється і висуває ультиматум: здати місто або загинути. Столиця здається, але перемога виявляється неповною — Ейгон II і його спадкоємці зникають.
Рейніра входить у Червоний замок і сідає на Залізний трон, починаючи своє правління, яке триватиме лише пів року. Вона жорстоко карає прихильників брата і щедро нагороджує своїх союзників. Для фінансування війни вводяться нові податки, що викликає невдоволення серед населення.
Її правління швидко стає непопулярним — через жорстокість і суворі заходи в народі її починають називати «Мейгором з титьками», порівнюючи з Мейгором Жорстоким.
Ситуація погіршується після звісток про зраду під час битви при Тамблтоні, де частина драконячих вершників переходить на бік ворога. Підозрюючи нові змови, Рейніра наказує стратити Аддам Веларіона і Крапива (Неттлз), вважаючи їх потенційними зрадниками.
Корліс Веларіон, який служить її Правицею, попереджає Аддама і допомагає йому втекти, але за це його ув’язнюють. Тим часом Крапива перебуває в Річкових землях разом із Деймоном, який дозволяє їй утекти.
Ці рішення відштовхують від Рейніри навіть її найвідданіших союзників. Війська Веларіонів починають масово дезертирувати, а в Королівській Гавані спалахує повстання.
Під час заколоту натовп атакує Драконяче Лігво, де утримуються дракони. Рейніра відмовляється відправити допомогу, забороняючи своїм людям залишати замок. Її син Джоффрі Веларіон намагається самостійно врятувати дракона, сідає на Сиракс, але не справляється і гине, впавши з неї. Згодом і сама Сиракс гине від рук натовпу.
Після цього становище Рейніри стає безнадійним. Вона тікає з міста разом із невеликою свитою, включаючи свого сина Ейгона Молодшого. Її шлях проходить через Росбі, Стокворт і Сутінковий Діл, де вона шукає підтримки у місцевих лордів, але отримує лише обмежену допомогу.
Виснажена і зневірена, Рейніра вирішує повернутися на Драконячий Камінь, сподіваючись знайти там нові ресурси і драконячі яйця. Вона навіть продає свою корону, щоб оплатити подорож морем до острова.
Однак по прибуттю з’ясовується, що гарнізон замку зрадив її, а Ейгон II вже захопив фортецю. У короткій сутичці гинуть її останні захисники, і Рейніру беруть у полон.
У дворі замку вона зустрічає свого брата. Після короткого діалогу Ейгон II наказує стратити її, віддавши на поживу своєму дракону Сонячного Вогня. Перед смертю Рейніра проклинає брата.
Вона гине, будучи з’їденою драконом на очах у свого сина Ейгона Молодшого. Від неї залишається лише частина тіла.
Її смерть стає одним із найтрагічніших і найжорстокіших епізодів Танцю драконів, символізуючи повне руйнування династії Таргарієнів.
Родина
- Батьки:
- Візеріс I Таргарієн (батько)
- Ейма Аррен (мати)
- Чоловіки:
- Лейнор Веларіон (перший чоловік)
- Деймон Таргарієн (другий чоловік)
- Діти:
- Джейкеріс Веларіон (син)
- Люцеріс Веларіон (син)
- Джоффрі Веларіон (син)
- Ейгон III Таргарієн (син)
- Візеріс II Таргарієн (син)
- Вісенія Таргарієн (мертвонароджена донька)
- Коханці:
- Зведені брати і сестри:
- Ейгон II Таргарієн (зведений брат)
- Хелейна Таргарієн (зведена сестра)
- Еймонд Таргарієн (зведений брат)
- Дейрон Таргарієн (зведений брат)
- Інші родичі:
- Корліс Веларіон (свекор, союзник)
- Рейніс Таргарієн (родичка, союзниця)
Особистість і характер
Рейніра Таргарієн була однією з найскладніших і найсуперечливіших постатей дому Таргарієнів — її характер поєднував у собі силу, гордість, емоційність і внутрішню вразливість.
У юності Рейніра була харизматичною, впевненою в собі і життєрадісною. Вона не боялася порушувати традиції і відкрито демонструвала свою незалежність, що вирізняло її серед інших жінок Вестеросу. Її виховання при дворі, близькість до батька і участь у засіданнях Малої ради сформували в ній відчуття права на владу.
Рейніра була амбітною і глибоко переконаною у своїй законності як спадкоємиці Залізного трону. Вона щиро вірила, що трон належить їй за правом, і не була готова поступитися навіть під тиском політичних обставин.
Водночас її характер мав і темні сторони. Вона могла бути імпульсивною, емоційною і жорсткою у своїх рішеннях. Її стосунки з Крістоном Колем, Харвіном Стронгом і Деймоном Таргарієном показують її як людину, що керується не лише обов’язком, але й пристрастю.
Після початку Танцю драконів характер Рейніри зазнає значної трансформації. Втрата дітей, зрада союзників і жорстокість війни поступово змінюють її. Вона стає більш холодною, підозрілою і рішучою, інколи приймаючи жорстокі рішення.
З часом Рейніра відходить від образу «Відради Королівства» і перетворюється на правительку, яку бояться і ненавидять. Її правління в Королівській Гавані супроводжується суворими карами, високими податками і зростаючим невдоволенням народу.
Попри це, Рейніра залишається трагічною постаттю — жінкою, яка все життя боролася за своє право на владу, але врешті стала жертвою тієї ж боротьби. Її історія — це шлях від улюбленої принцеси до королеви, зламаної війною.
Цитати
«Залізний трон належить мені за правом.»
«Я — законна спадкоємиця, і я не відступлю.»
«Мій батько обрав мене. І цього достатньо.»
«Нехай вони називають мене як хочуть. Я все одно буду королевою.»
«Вони забрали в мене все. Тепер я заберу їхнє.»
Відмінності книг і серіалу
У серіалі «Дім Дракона» образ Рейніри Таргарієн значно глибше розкритий, ніж у книзі «Полум’я і кров», де події подаються через хроніки і свідчення різних джерел.
У серіалі велика увага приділяється її дитинству, дружбі та конфлікту з Алісентою Хайтауер, а також її стосункам із Крістоном Колем і Деймоном Таргарієном. У книзі ці події описані значно менш детально або подані неоднозначно.
Також у серіалі Рейніра показана більш співчутливою і людяною на ранніх етапах, тоді як у книзі вона швидше постає як суперечлива і поступово жорстокіша правителька.
Події, пов’язані з її дітьми, зокрема походження Джейкеріса, Люцеріса та Джоффрі, у серіалі подані більш прямо, тоді як у книзі це залишається предметом чуток і різних версій.
Смерть Люцеріса у серіалі показана як трагічний інцидент, де дракони виходять з-під контролю, тоді як у книзі це може трактуватися як більш навмисний акт насильства.
Загалом серіал робить Рейніру центральною емоційною фігурою історії, тоді як у книзі вона є однією з ключових, але не єдиною точкою зору на події Танцю драконів.