Мейкар I Таргарієн
Більше дій
Мейкар Таргарієн
Мейкар I Таргарієн — король Семи Королівств з дому Таргарієнів. До сходження на Залізний трон він був принцом, четвертим сином короля Дейрона II Таргарієна та принцеси Мірії Мартелл з дому Мартеллів.
На відміну від свого старшого брата Бейлора, Мейкар був суворим, войовничим і прямолінійним чоловіком, більше схильним до війни, ніж до політики.
Мейкар вирізнявся суворим характером і непохитною дисципліною. Він був досвідченим воїном і командиром, який здобув повагу серед лицарів та солдатів. Багато хто вважав його суворим і навіть жорстким, однак водночас він залишався відданим своєму обов’язку перед короною та королівством.
Під час Ешфордського турніру Мейкар опинився по інший бік конфлікту, ніж його брат Бейлор. Коли між Дунканом Високим і принцом Ейріоном Таргарієном виникла суперечка, що призвела до Суду Сімох, Мейкар виступив на боці свого сина Ейріона. Під час запеклого бою він зійшовся у поєдинку з власним братом Бейлором. У розпалі сутички Мейкар випадково завдав удару, який смертельно поранив Бейлора. Ця трагедія назавжди залишила тінь на його житті.
Після смерті своїх братів — спочатку Ейріса I, а також після загибелі інших спадкоємців — Мейкар зрештою успадкував Залізний трон. Його правління було суворим і непростим, адже королівству доводилося справлятися з внутрішніми конфліктами та загрозами повстань.
До подій серіалу
Мейкар Таргарієн народився приблизно у 182 році після Завоювання у родині короля Дейрона II Таргарієна та дорнійської принцеси Мірії Мартелл з дому Мартеллів. Він був четвертим сином королівського подружжя і змалку ріс у тіні своїх старших братів: спадкоємця трону Бейлора, мудрого принца Ейріса та добродушного Рейґеля.
На відміну від Бейлора, який славився розумом, дипломатією та врівноваженістю, Мейкар з дитинства мав суворий характер. Він був серйозним, гордим і часто різким у словах. Якщо Бейлор уособлював розум і державну мудрість, то Мейкар вирізнявся войовничістю та прямолінійністю. Через цю різницю між братами при дворі з’явилося відоме прізвисько: Бейлора називали «наковальнею», а Мейкара — «молотом». Вважалося, що разом вони становлять ідеальну силу: Бейлор приймає на себе удар і стримує ворогів, а Мейкар завдає нищівного удару у відповідь.
Мейкар рано почав військову підготовку. Як принц дому Таргарієнів, він отримав найкраще лицарське виховання при дворі Червоного Замку у Королівській Гавані. Його навчали фехтуванню, верховій їзді, командуванню військом та мистецтву війни. На відміну від деяких придворних принців, Мейкар не надто цікавився книгами чи політичними інтригами — він надавав перевагу тренуванням, турнірам і військовій службі.
У юності Мейкар швидко здобув репутацію грізного воїна. Він був сильним, витривалим і вправним бійцем, який особливо добре володів бойовою сокирою. Його сувора вдача і схильність до дисципліни робили його природженим командиром. Лицарі та солдати поважали його за мужність і прямоту, хоча при дворі його іноді вважали надто різким і безкомпромісним.
Згодом Мейкар одружився з леді Дайною Дейн з давнього дому Дейнів із Зоряного Меча у Дорн. Цей шлюб мав як політичне, так і родинне значення. Після приєднання Дорну до Семи Королівств король Дейрон II прагнув зміцнити зв’язки з дорнійськими домами, і союз із домом Дейнів був важливим кроком у цьому напрямку.
У цьому шлюбі народилися четверо синів: Дейрон — старший син і спадкоємець, Ейріон, Еймон, Ейгон.
Як батько Мейкар був суворим і вимогливим. Він виховував синів у дусі честі, дисципліни та військової доблесті. Особливо високі очікування він покладав на свого старшого сина Дейрона. Водночас його стосунки з деякими дітьми були складними: Ейріон успадкував від батька запальність і гордість, що з часом призвело до багатьох конфліктів.
Попри свою суворість, Мейкар залишався відданим родині та дому Таргарієнів. Він часто супроводжував старшого брата Бейлора у військових кампаніях і державних справах, виступаючи для нього надійною опорою на полі бою. Саме тоді остаточно закріпилося порівняння братів із «молотом і наковальнею».
До часу Ешфордського турніру Мейкар уже був досвідченим воїном і впливовим принцом королівського дому. Його ім’я викликало повагу серед лицарів і страх серед ворогів корони. Однак саме події цього турніру мали назавжди змінити його життя і залишити трагічний слід в історії дому Таргарієнів.
Лицар Сімох Королівств: Сезон 1
Принц Мейкар Таргарієн прибуває на Ешфордський турнір разом зі своїми синами. Турнір приваблює багатьох лицарів і лордів з усього Вестеросу, тому принц вирішує відправитися туди разом із родиною. Його супроводжують сини — Ейріон, Дейрон та Еймон. Наймолодший син, Егг, також мав вирушити разом із ними.
Однак дорогою з’ясовується, що Дейрон зник. Він утік із дороги до Ешфорда і почав пиячити в придорожній харчевні. Крім того, зникає і Егг. Мейкар починає шукати синів і відправляє людей, щоб знайти їх. Зрештою Дейрона знаходять, і він, намагаючись виправдатися перед батьком, заявляє, що його брата нібито викрав якийсь величезний лицар-розбійник. Цим лицарем, за словами Дейрона, був Дункан Високий.
Через це Мейкар починає вважати, що Дункан не лише вдарив його сина Ейріона, але й викрав молодшого принца. Коли Дунк заступається за лялькарку Тансель і б’є Ейріона, Мейкар приходить у лють. На суді він говорить, що за напад на принца Дунк заслуговує жорстокого покарання, і навіть пропонує відрубати йому руку, якою він ударив Ейріона, і ногу, якою він торкався принца.
Проте за законами лицарства Дунк має право вимагати суд поєдинком. Але Ейріона обирає давній звичай — Суд Сімох, Мейкар погоджується виставити своїх бійців. Сам принц також виходить на поле бою на стороні своїх синів.
Під час запеклої битви Мейкар вступає в бій із принцом Бейлором Таргарієном, який виступив на боці Дункана Високого. У розпалі сутички Мейкар завдає Бейлору удару бойовим молотом по шолому. У той момент здається, що принц лише оглушений, однак згодом з’ясовується, що удар був смертельним.
Після завершення поєдинку Мейкар викликає Дункана до свого шатра. Між ними відбувається відверта і важка розмова. Обидва чоловіки відчувають провину за смерть Бейлора. Дунк каже, що люди вважають його винним у загибелі принца, адже саме через нього відбувся поєдинок. Мейкар відповідає, що саме він завдав удару і що багато хто тепер буде думати, ніби він навмисно вбив свого брата.
Попри це, Мейкар визнає мужність Дункана і пропонує йому вступити до нього на службу. Він пояснює, що його молодший син Егг хоче служити тільки Дункану і не бажає залишати його. Зрештою Мейкар дозволяє Еггу продовжити подорожувати разом із Дунканом Високим як його зброєносець.
Саме так починаються їхні подальші пригоди, які згодом стануть відомими в історії Вестеросу.
Після Ешфордського турніру
Після подій Ешфордського турніру життя принца Мейкара Таргарієна змінилося назавжди. Під час Суду Сімох саме його удар бойовим молотом смертельно поранив старшого брата — принца Бейлора Таргарієна, спадкоємця Залізного трону і Правицю Короля. Хоча смерть Бейлора стала трагічною випадковістю у розпалі бою, багато людей у королівстві не могли забути, що саме рука Мейкара завдала фатального удару.
Після турніру Мейкар на певний час віддалився від двору. Його стосунки з батьком, королем Дейроном II, стали напруженими. Дейрон дуже любив свого старшого сина Бейлора, якого вважав ідеальним спадкоємцем. Смерть принца стала важким ударом для короля, і хоча Мейкар не був офіційно звинувачений, між батьком і сином з’явилася холодність.
У цей час Мейкар оселився у Літньому Замку, королівській резиденції на півдні Вестеросу. Саме там він проводив більшу частину часу зі своєю родиною і виховував своїх синів. Мейкар приділяв велику увагу військовому вихованню синів, прагнучи зробити з них сильних воїнів.
Після смерті Бейлора новою Правицею Короля став могутній і суперечливий діяч Бринден Ріверс, відомий також як Кривавий Ворон. Його призначення ще більше загострило політичну ситуацію при дворі. Бринден Ріверс мав багато ворогів серед великих домів, і його влада часто викликала невдоволення серед лордів.
Мейкар не завжди погоджувався з політикою Кривавого Ворона, однак залишався відданим короні та служив королівству як досвідчений воєначальник. У наступні роки він неодноразово брав участь у військових кампаніях проти ворогів корони.
Особливо важливою подією став Другий заколот Блекфайрів. Коли претендент із дому Блекфайрів спробував знову підняти повстання проти Таргарієнів, сили корони виступили проти нього. У поході на замок Білостін (Whitewalls) брали участь війська під проводом Кривавого Ворона, а також лицарі королівства. Саме під час цих подій знову згадується Дункан Високий, який опинився серед тих, хто став свідком змови Блекфайрів.
Після смерті короля Дейрона II у 209 році Залізний трон перейшов до його другого сина — Ейріса I. Ейріс був ученим і мрійливим правителем, який мало цікавився справами управління. Через це реальна влада в королівстві часто зосереджувалася в руках його правиці — Кривавого Ворона.
Мейкар у цей період залишався одним із найважливіших воєначальників королівства. Він продовжував керувати військовими силами та захищати корону від численних загроз. Його авторитет серед лицарів і солдатів був дуже високим, адже Мейкар вважався суворим, але справедливим командиром.
У 221 році після смерті короля Ейріса I Таргарієна без спадкоємців Залізний трон перейшов до його молодшого брата — принца Мейкара Таргарієна. Таким чином Мейкар став новим королем Семи Королівств під іменем Мейкар I Таргарієн.
Правління
На відміну від свого брата Ейріса, який більше цікавився книгами та пророцтвами, ніж державними справами, Мейкар був насамперед воїном. Його правління відзначалося суворістю, військовою дисципліною та прагненням відновити порядок у королівстві після років політичної нестабільності.
Після сходження на трон Мейкар намагався зміцнити владу корони та послабити вплив інтриг при дворі, які стали звичними за часів правління Ейріса I. Багато лордів були невдоволені попередньою владою Бриндена Ріверса (Кривавого Ворона), який фактично керував державою як правиця короля. Мейкар не одразу відсторонив його від влади, адже Кривавий Ворон залишався одним із найефективніших і найнебезпечніших слуг корони, особливо у боротьбі проти дому Блекфайрів.
Однією з головних загроз для королівства залишалися претенденти з гілки Блекфайрів — бастардської лінії Таргарієнів, які неодноразово намагалися захопити владу. Після кількох повстань у попередні десятиліття багато прибічників Блекфайрів усе ще перебували в змові проти корони.
Мейкар приділяв значну увагу зміцненню королівської армії. Він підтримував розвиток лицарства і часто проводив військові збори та турніри, на яких молоді лицарі могли здобути славу. Король також прагнув зміцнити гарнізони ключових фортець і посилити оборону королівства.
У цей період важливу роль відігравали і його сини. Найстарший син Дейрон був офіційним спадкоємцем престолу, однак не користувався великою повагою через свою слабкість до вина і нерішучість. Інший син, Ейріон Яскраве Полум’я, був войовничим і жорстоким принцом, який прагнув слави на полі бою, але також викликав страх і недовіру серед лордів.
На відміну від них, молодші сини короля — Еймон та Ейгон — обрали інший шлях. Еймон став ученим і пізніше вступив до Цитаделі, де навчався на мейстера. Егг же подорожував Вестеросом разом із Дунканом Високим, здобуваючи досвід життя серед простих людей.
Правління Мейкара загалом було відносно стабільним, однак напруження між великими домами та прихильниками Блекфайрів ніколи повністю не зникало. У королівстві періодично виникали змови та локальні конфлікти, які король змушений був придушувати силою.
Останні роки правління Мейкара були затьмарені новими заворушеннями. У 233 році спалахнуло повстання, пов’язане з домом Піків, які підтримували претендентів Блекфайрів. Король особисто очолив королівське військо і вирушив придушувати заколот.
Під час облоги замку Старпік (Starpike) відбулася вирішальна битва. У розпалі штурму король Мейкар I Таргарієн загинув. За переказами, він був убитий каменем, який впав зі стіни під час бою.
Смерть короля спричинила нову кризу спадкування. Його старший син Дейрон уже помер, а Ейріон загинув раніше після того, як випив дикий вогонь. Інший син, Еймон, відмовився від престолу, адже вже став мейстером.
Зрештою на Великій раді лордів було вирішено передати Залізний трон молодшому синові Мейкара — Ейгону V Таргарієну, який став новим королем Семи Королівств.
Родина
- Дейрон II Таргарієн — батько
- Мірія Мартелл — мати
- Діанна Дейн — дружина
Діти:
- Дейрон Таргарієн (п'яниця) — старший син
- Ейріон Таргарієн — син
- Еймон Таргарієн — син
- Ейгон V Таргарієн — син
Особистість та характер
Мейкар Таргарієн вважався одним із найсуворіших і найжорсткіших представників дому Таргарієнів. На відміну від свого батька Дейрона II, який був дипломатичним і схильним до компромісів правителем, Мейкар насамперед був воїном. Він виріс у атмосфері війни та лицарства і вірив, що сила, дисципліна та порядок є основою стабільності Семи Королівств.
Принц мав суворий і стриманий характер. Він рідко демонстрував емоції й не був людиною легких слів чи веселих бенкетів. Багато сучасників описували його як похмурого, гордого та вимогливого чоловіка, який очікував від інших такої ж честі та дисципліни, яких вимагав від себе.
Попри свою жорсткість, Мейкар не був несправедливим. Він поважав мужність, лицарську честь і відданість обов’язку. Саме тому навіть після конфлікту під час Ешфордського турніру він визнав хоробрість Дункана Високого і поставився до нього з повагою.
Смерть його старшого брата Бейлора Таргарієна під час Суду Сімох глибоко вплинула на Мейкара. Хоча удар був завданий випадково у розпалі бою, він довго відчував провину за загибель брата. Ця подія зробила його ще більш суворим і замкненим.
Як батько Мейкар був вимогливим і строгим. Він прагнув виховати своїх синів справжніми воїнами та спадкоємцями великої династії. Однак характери його дітей сильно відрізнялися. Дейрон став слабким і схильним до вина, Ейріон — жорстоким і зарозумілим, тоді як молодші сини Еймон і Егг обрали інші шляхи.
Незважаючи на свою суворість, Мейкар залишився в історії як сильний і рішучий правитель, який ставив інтереси королівства вище за власні почуття. Він був королем-воїном, для якого честь, обов’язок і сила держави мали найвищу цінність.
Цитати
«Відрубайте йому руку, якою він ударив принца, і ногу, якою він торкався мого сина.»
«Я завдав удару. Люди скажуть, що я вбив свого брата.»
«Світ думає, що винен ти. Але молот був у моїй руці.»
«Мій син каже, що служитиме лише тобі. Тоді служіть разом.»
«Королівству потрібні воїни, а не мрійники.»
Відмінності серіалу і книг
У серіалі «Лицар сімох королівств» образ Мейкара Таргарієна загалом залишається близьким до книжкового опису з повістей Джорджа Р. Р. Мартіна. Він так само зображений суворим, гордим і войовничим принцом, який понад усе ставить честь своєї родини та авторитет корони.
Основні події, пов’язані з Мейкаром під час Ешфордського турніру, у серіалі відтворені відповідно до книжкового сюжету. Зокрема показано конфлікт між Дунканом Високим і принцом Ейріоном Таргарієном, суд над Дунканом, а також Суд Сімох, у якому Мейкар бере участь на боці своїх синів.
Як і в книгах, під час поєдинку Мейкар випадково завдає смертельного удару своєму братові Бейлору Таргарієну. Ця подія стає однією з найтрагічніших у його житті та суттєво впливає на подальшу долю принца.
На момент виходу першого сезону серіалу значних сюжетних відмінностей між книжковою історією та екранною адаптацією персонажа не зафіксовано, однак деякі сцени та діалоги можуть бути розширені або змінені для драматичного ефекту.