Дім Мартеллів
Більше дій
Дім Мартеллів
Дім Мартеллів — один із Великих домів Вестеросу та правителі Дорну, найпівденнішого регіону Семи Королівств. Їхньою родовою фортецею є Сонячний Спис — столиця Дорну і головна резиденція правителів цього спекотного та незалежного краю.
Дім Мартеллів здобув владу над Дорном після союзу між андалським лордом Морсом Мартеллом та легендарною королевою Німерією з ройнарів. Після прибуття ройнарів до Вестеросу Німерія та Морс об’єднали сили і підкорили більшість дорнійських земель, створивши нову правлячу династію.
На відміну від більшості інших великих домів, Мартелли зберегли титул принців Дорну навіть після входження регіону до складу Сім Королівств. Дорн приєднався до королівства значно пізніше за інші землі — через шлюбний союз із домом Таргарієнів, а не через завоювання.
Мартелли відомі своєю гордістю, незалежністю та прагненням до справедливості. У Дорні існують власні закони та традиції, які відрізняються від інших частин Вестеросу, зокрема рівні права спадкування для чоловіків і жінок.
Символом дому Мартеллів є червоне сонце, пронизане золотим списом, а їхній знаменитий девіз — «Непохитні, нескорені, незламні».
Історія
Заснування дому
Походження дому Мартеллів тісно пов’язане з історією Дорну та народом ройнарів, які прибули до Вестеросу багато століть тому. До їхнього прибуття Дорн був поділений між численними дрібними королівствами та родами андалів і перших людей, які постійно воювали між собою за владу над пустельними землями півдня.
У той час одним із андалських лордів Дорну був Морс Мартелл. Його рід не належав до наймогутніших правителів регіону, однак він володів землями поблизу гирла Зеленої Крові і мав стратегічне положення в південному Дорні.
Приблизно за тисячу років до подій серіалу до узбережжя Дорну прибув великий флот біженців з континенту Ессос. Це були Ройнари — народ річкових міст, який утік від війни з Валірійською імперією. Після руйнування їхньої батьківщини легендарна королева Німерія повела свій народ у довгу подорож морем у пошуках нового дому.
За переказами, Німерія привела до Дорну флот із тисяч кораблів. Висадившись на узбережжі, ройнари вирішили оселитися на цих землях. Німерія уклала союз із Морсом Мартеллом, одружившись із ним. Цей шлюб став початком нової правлячої династії, яка поєднала андалське походження Мартеллів із культурою ройнарів.
Після союзу Німерія і Морс Мартелл розпочали серію військових кампаній, щоб об’єднати роздроблений Дорн. Протягом багатьох років вони підкорювали місцевих лордів і королів, які правили окремими частинами регіону. Багато замків були захоплені, а численні дрібні королівства зникли.
У результаті цих війн більша частина Дорну була об’єднана під владою дому Мартеллів. На відміну від інших регіонів Вестеросу, де влада належала королям, правителі Дорну прийняли титул принців Дорну. Цей титул підкреслював особливу політичну і культурну незалежність регіону.
Столицею нового князівства став Сонячний Спис — місто і фортеця, розташовані біля гирла Зеленої Крові. Саме звідси дім Мартеллів почав правити всім Дорном.
Союз між ройнарами та андалами сформував унікальну культуру Дорну, яка відрізнялася від інших частин Вестеросу. У Дорні збереглися багато традицій ройнарів, включаючи більш рівне ставлення до жінок у питаннях влади та спадкування.
Таким чином дім Мартеллів став правлячою династією Дорну і протягом століть зберігав контроль над південними землями континенту, залишаючись одним із найвпливовіших домів Вестеросу.
Принци Дорну
Після об’єднання Дорну під владою Німерії та Морса Мартелла дім Мартеллів став правлячою династією регіону. Нові правителі прийняли титул принців Дорну, який підкреслював відмінність їхньої влади від інших королівств Вестеросу. Цей титул зберігався протягом усієї історії дому і навіть після входження Дорну до складу Сім Королівств.
Після смерті Німерії влада в Дорні перейшла до її нащадків із дому Мартеллів. Протягом наступних століть принци Дорну зміцнювали владу над регіоном, придушували повстання місцевих лордів та будували нову державу, яка поєднувала традиції андалів і ройнарів.
Дорн залишався одним із найбільш незалежних і своєрідних регіонів Вестеросу. Його правителі підтримували союз із багатьма місцевими родами, серед яких були Айронвуди, Дейни, Уллери та інші давні дорнійські роди. Деякі з них у минулому самі правили власними королівствами, тому їхня лояльність була важливою для стабільності князівства.
Протягом цього періоду Дорн поступово перетворився на єдину державу, об’єднану під владою Сонячного Списа. Місто стало політичним і торговим центром регіону, а також головною резиденцією дому Мартеллів.
Дорнійські принци також зміцнювали оборону своїх земель. Через посушливий клімат, гірські хребти та пустелі Дорн був важкодоступним для зовнішніх армій. Ці природні умови зробили регіон одним із найскладніших для завоювання у Вестеросі.
Культура Дорну в цей час продовжувала формуватися під сильним впливом ройнарів. На відміну від інших частин континенту, у Дорні жінки могли успадковувати владу на рівні з чоловіками. Це правило стало частиною дорнійських законів і залишалося важливою особливістю регіону.
Принци Дорну також підтримували морські зв’язки з містами Ессосу, що сприяло розвитку торгівлі та культурному обміну. Через порти Дорну проходили каравани зі спеціями, вином, шовком та іншими товарами.
До моменту Завоювання Ейгона Дорн був добре організованим і незалежним князівством під владою дому Мартеллів. Саме ця сильна влада, складна географія та незалежний характер дорнійців дозволили регіону довгий час залишатися поза контролем Таргарієнів.
Завоювання Таргарієнів
Коли Ейгон I Таргарієн розпочав завоювання Вестеросу, більшість королівств континенту була підкорена протягом кількох років. Однак Дорн став єдиним регіоном, який не піддався владі Таргарієнів.
На той час Дорном правила Мерія Мартелл, відома як Жовта Жаба Дорну. Коли Ейгон вимагав від дорнійських правителів схилити коліно, Мерія Мартелл відмовилася підкоритися новому королю. Вона заявила, що дорнійці не визнають чужої влади і не стануть васалами Залізного трону.
У відповідь Ейгон Таргарієн розпочав військову кампанію проти Дорну. Разом із сестрами Вісенья Таргарієн та Рейніс Таргарієн він вирушив на південь зі своїми драконами — Балеріоном, Вагаром і Мераксесом.
Дракони спалювали дорнійські замки, міста і поселення. Було знищено багато укріплень, а деякі фортеці були повністю зруйновані. Проте дорнійці уникали відкритих битв. Замість цього вони використовували партизанську тактику, нападаючи на невеликі загони ворогів і ховаючись у горах, пустелях та каньйонах.
Попри використання драконів, Таргарієнам не вдалося встановити стабільну владу над регіоном. Коли їхні війська займали замки, дорнійські лорди просто залишали їх і відступали в пустелю. Після відходу армії Таргарієнів вони поверталися та знову захоплювали свої землі.
Найважливішою подією війни стала смерть Рейніс Таргарієн. Під час атаки на Пекельну Гору дорнійці збили дракона Мераксес гігантським скорпіоном. Дракон упав, а Рейніс загинула. Ця подія стала важким ударом для Таргарієнів і показала, що навіть дракони не є непереможними.
Після цього війна між Дорном і Таргарієнами тривала ще багато років. Вона отримала назву Перша дорнійська війна. Дорнійці постійно здійснювали рейди на прикордонні землі, а Таргарієни неодноразово намагалися підкорити регіон силою.
Зрештою Ейгон Таргарієн змушений був відмовитися від ідеї повного завоювання Дорну. Регіон залишився незалежним князівством під владою дому Мартеллів.
Протягом наступних поколінь між Дорном і Залізним троном тривали періодичні конфлікти та дипломатичні переговори. Дорнійські принци зберігали незалежність, хоча іноді вступали у союзи або тимчасові перемир’я з правителями Сім Королівств.
Таким чином до початку Танцю Драконів Дорн залишався єдиною великою землею Вестеросу, яка не входила до складу Сім Королівств. Дім Мартеллів продовжував правити як незалежні принци Дорну.
Дорнійські війни
Після завершення Завоювання Ейгона Дорн залишився єдиним великим регіоном Вестеросу, який не підкорився владі Таргарієнів. Це призвело до тривалого періоду конфліктів між дорнійцями та Залізним троном, який увійшов в історію як дорнійські війни.
Попри смерть Рейніс Таргарієн під час війни з Дорном, Ейгон I Таргарієн ще деякий час намагався встановити контроль над регіоном. Проте дорнійці продовжували використовувати партизанську тактику. Вони уникали великих битв, нападали на гарнізони та постачання ворога і зникали в пустелях, каньйонах і горах. Через це утримувати дорнійські землі було майже неможливо.
Після смерті Ейгона I напруженість між Дорном і Таргарієнами не зникла. Прикордонні конфлікти тривали протягом правління наступних королів. Дорнійські воїни часто здійснювали рейди на території Простору та Штормових земель, тоді як лорди цих регіонів інколи намагалися відповісти власними походами.
Особливо запеклі бої точилися вздовж кордону між Дорном і Штормовими землями, де проходив гірський перевал Кістяний шлях. Цей стратегічний шлях часто ставав місцем засідок і сутичок між дорнійцями та військами корони.
Через складний клімат і географію Дорну будь-яке вторгнення з боку Сім Королівств було надзвичайно важким. Пустелі, гори та нестача води створювали серйозні труднощі для великих армій. Дорнійці ж добре знали місцевість і могли використовувати її для оборони.
Попри постійні конфлікти, між Дорном і Таргарієнами також відбувалися дипломатичні контакти. Деякі правителі намагалися встановити мирні відносини, однак остаточного примирення довгий час досягти не вдавалося.
Таким чином протягом багатьох десятиліть Дорн залишався незалежним князівством під владою дому Мартеллів. Їхня здатність зберегти незалежність перед обличчям могутньої династії Таргарієнів стала однією з найвідоміших сторінок історії Вестеросу.
Танок Драконів
Під час громадянської війни Таргарієнів, відомої як Танок Драконів, Дорн залишався незалежною державою і формально не брав участі у конфлікті між прихильниками Рейніри Таргарієн та Ейгона II Таргарієна. У той час Дорном продовжував правити дім Мартеллів, який зберігав політику обережного нейтралітету у справах Сім Королівств.
Попри нейтральну позицію, події війни уважно відстежувалися дорнійськими правителями. Громадянська війна між Таргарієнами ослабила владу Залізного трону і значно скоротила кількість драконів — головної військової сили династії. Для Дорну це мало важливе стратегічне значення, адже саме дракони раніше неодноразово використовувалися проти дорнійців під час спроб підкорення регіону.
У той час як більшість великих домів Вестеросу була змушена обирати сторону в конфлікті, дорнійські правителі уникали відкритої підтримки будь-якої зі сторін. Це дозволило Мартеллам зберегти стабільність у своїх землях і не втягувати Дорн у руйнівну війну.
Під час Танцю Драконів у Дорні зберігалася відносна внутрішня стабільність. Торгівля через порти південного узбережжя продовжувалася, а місцеві лорди займалися зміцненням оборони своїх замків і міст. Деякі дорнійські купці навіть користувалися послабленням центральної влади у Семи Королівствах для розширення торгівлі з містами Ессосу.
Закінчення Танцю Драконів стало важливою подією для всього Вестеросу. Велика кількість драконів загинула, а влада Таргарієнів ослабла. Для Дорну це означало, що загроза нового масштабного вторгнення значно зменшилася.
Дім Мартеллів продовжив правити Дорном як незалежні принци Дорну. Протягом наступних десятиліть дорнійці уважно спостерігали за політичними змінами у Семи Королівствах, однак і надалі зберігали власну незалежність і не визнавали владу Залізного трону.
Приєднання Дорну до Семи Королівств
Протягом майже двох століть після Завоювання Ейгона Дорн залишався єдиним регіоном Вестеросу, який не входив до складу Семи Королівств. Попри численні війни та спроби підкорення, дорнійці зуміли зберегти свою незалежність під владою дому Мартеллів. Жодному королю з династії Таргарієнів не вдалося завоювати Дорн силою.
Ситуація змінилася під час правління Дейрона II Таргарієна. На відміну від попередників, він вирішив приєднати Дорн не війною, а дипломатією. Король уклав союз із домом Мартеллів через шлюбну політику.
Дейрон II одружився з дорнійською принцесою Мірія Мартелл, представницею правлячого дому Дорну. Одночасно його сестра Дейнеріс Таргарієн вийшла заміж за дорнійського правителя Марона Мартелла. Ці шлюби створили міцний політичний союз між двома династіями.
У результаті цих домовленостей Дорн добровільно приєднався до Семи Королівств. На відміну від інших регіонів, дорнійці отримали особливий статус. Правителі Дорну зберегли титул принців Дорну, тоді як більшість інших великих домів Вестеросу мали титул лордів.
Дорн також зберіг частину власних законів, традицій і звичаїв. Наприклад, дорнійська система спадкування дозволяла жінкам успадковувати владу нарівні з чоловіками, що було рідкістю в інших регіонах Вестеросу.
Після приєднання Дорну держава Таргарієнів остаточно сформувалася у політичне утворення, відоме як Сім Королівств. Дім Мартеллів став одним із Великих домів Вестеросу, зберігши значну автономію у внутрішніх справах регіону.
Цей союз між домами Мартеллів і Таргарієнів мав далекосяжні наслідки для політики Вестеросу. Він поклав край багатовіковим війнам між Дорном і короною та перетворив колишніх ворогів на союзників.
Повстання Роберта Баратеона
Під час Повстання Роберта Баратеона Дорн залишався вірним Таргарієнам, адже між двома домами існували міцні родинні зв’язки. Сестра правителя Дорну, Елія Мартелл, була дружиною спадкоємця трону Рейгара Таргарієна. Через цей шлюб дім Мартеллів був безпосередньо пов’язаний із королівською родиною.
Після того як Рейгар нібито викрав Ліанну Старк, почалася війна між прихильниками Ейриса II Таргарієна та союзом лордів, який очолив Роберт Баратеон. Багато великих домів Вестеросу підняли повстання проти короля, однак Дорн залишився на стороні Таргарієнів.
Правитель Дорну Доран Мартелл не поспішав активно втручатися у війну, однак після того як Ейрис II почав вимагати допомоги від своїх союзників, дорнійці були змушені виступити на боці корони. Значну частину дорнійського війська очолив брат Доранa — Оберин Мартелл, один із найвідоміших воїнів Дорну.
Дорнійські війська приєдналися до армії Рейгара Таргарієна, яка готувалася дати вирішальну битву силам повстанців. Ця битва відбулася на берегах Тризуба і увійшла в історію як Битва на Тризубі. У цій битві війська Рейгара зазнали нищівної поразки, а сам принц Рейгар був убитий Робертом Баратеоном у поєдинку.
Поразка на Тризубі стала переломним моментом війни. Після цього армія повстанців рушила на Королівську Гавань. Під час захоплення столиці війська Тайвіна Ланністера увійшли до міста та розграбували його.
Під час падіння міста сталася одна з найтрагічніших подій для дому Мартеллів. Грегор Кліган убив принцесу Елія Мартелл та її дітей — Рейніс Таргарієн і Ейгон Таргарієн. Смерть Елії та її дітей викликала глибоку ненависть у Дорні до дому Ланністерів і тих, хто був причетний до цього злочину.
Після завершення війни Роберт Баратеон став новим королем Сім Королівств. Попри свою вірність Таргарієнам, дім Мартеллів зрештою визнав його владу, щоб уникнути нової війни. Однак пам’ять про смерть Елії Мартелл і її дітей залишилася глибокою раною для Дорну.
Ці події стали однією з головних причин політичної напруги між Дорном і Ланністерами у наступні роки та значною мірою визначили політику дому Мартеллів напередодні подій серіалу Гра престолів.
Події серіалу
На початку подій серіалу Гра престолів Дорн залишається одним із найвіддаленіших і політично обережних регіонів Сім Королівств. Правителем Дорну є Доран Мартелл, який керує з палацу Водні Сади та столиці регіону — Сонячний Спис. Доран відомий як мудрий і стриманий правитель, який намагається уникати відкритих війн, на відміну від свого більш імпульсивного брата Оберин Мартелл.
Попри зовнішній спокій, у Дорні не забувають про смерть Елії Мартелл та її дітей під час Повстання Роберта Баратеона. Ця трагедія залишила глибоку ненависть до Ланністерів, особливо до тих, хто був безпосередньо причетний до вбивства.
У четвертому сезоні Оберин Мартелл, відомий як Червоний Змій, прибуває до Королівської Гавані як представник Дорну на весілля Джоффрі Баратеона та Маргері Тирелл. Насправді ж Оберин прагне помститися за смерть своєї сестри Елії.
Коли Тиріон Ланністер звинувачується у вбивстві короля Джоффрі, він обирає судовий поєдинок. Оберин добровільно погоджується стати його чемпіоном, щоб отримати можливість битися проти Грегора Клігана, людини, яка вбила Елію Мартелл. Під час поєдинку Оберин майже перемагає, але в останній момент Грегор Кліган смертельно ранить його. Перед смертю Оберин змушує Клігана зізнатися у вбивстві Елії та її дітей.
Смерть Оберина викликає сильне обурення в Дорні. Його коханка Еларія Сенд та його позашлюбні доньки, відомі як Піщані Змії, прагнуть негайної помсти Ланністерам. Проте Доран Мартелл намагається стримати їх і запобігти новій війні.
У п’ятому сезоні Джеймі Ланністер та Бронн прибувають до Дорну, щоб таємно забрати Мірцеллу Баратеон, яка живе там як наречена дорнійського принца Трістана Мартелла. Ця місія викликає конфлікт між ними та Піщаними Зміями.
Попри напруження, Доран Мартелл вирішує не починати війну з короною і дозволяє Мірцеллі повернутися до Королівської Гавані. Проте під час відплиття корабля Еларія Сенд таємно отруює Мірцеллу, бажаючи помститися за смерть Оберина.
Після цього Еларія та Піщані Змії здійснюють переворот у Дорні. Вони вбивають Доранa Мартелла та його сина Трістана, захоплюючи владу в регіоні.
Пізніше Дорн вступає у союз з Дейнеріс Таргарієн через домовленість між Еларією Сенд і Оленною Тирелл. Дорнійський флот разом із силами Залізних островів підтримує кампанію Дейнеріс у війні за Залізний трон.
Однак під час морської битви флот Еурона Грейджоя атакує союзні кораблі. Еларія Сенд та її донька Тієна Сенд потрапляють у полон до Серсеї Ланністер. У Королівській Гавані Серсея жорстоко мститься Еларії за смерть Мірцелли, змушуючи її дивитися, як отрута повільно вбиває її доньку.
Після падіння Серсеї Ланністер та загибелі Дейнеріс Таргарієн війна за Залізний трон фактично завершилася. Уцілілі лорди Вестеросу зібралися на Великій раді в Королівській Гавані, щоб вирішити майбутнє королівства.
На цій раді був присутній і новий правитель Дорну — невідомий на ім’я принц Дорну, представник дому Мартеллів. Після загибелі Дорана Мартелла та його сина Трістана Мартелла влада в Дорні зрештою повернулася до законної гілки дому Мартеллів.
Під час ради лорди Вестеросу вирішили змінити систему спадкування влади. Замість спадкової монархії було прийнято рішення, що нового короля обиратимуть лорди королівства. За результатами голосування новим правителем Сім Королівств було обрано Брана Старка, який став відомий як Бран Зламаний.
Представник Дорну підтримав це рішення разом з іншими лордами. Таким чином Дорн залишився частиною нової політичної системи Вестеросу.
Землі та володіння
Дім Мартеллів править Дорном — найпівденнішим регіоном Вестеросу. Дорн відомий своїм спекотним кліматом, пустелями, скелястими горами та довгим узбережжям, що виходить до Літнього моря. На відміну від більшості інших земель Вестеросу, Дорн має сильний вплив культури ройнарів, які прийшли на ці землі тисячі років тому разом із Німерією.
Регіон значно відрізняється від інших частин королівства як географією, так і культурою. У Дорні більше міст і торгових портів, а населення звикло до суворих умов життя серед пустель і гір. Багато дорнійських поселень розташовані біля річок, оазисів або уздовж узбережжя.
Столицею Дорну є Сонячний Спис — велике місто і головна резиденція дому Мартеллів. Місто розташоване на узбережжі Літнього моря і складається з трьох основних частин: старого міста, торгових кварталів і князівського палацу. Саме тут правителі Дорну приймають послів, керують регіоном і збирають васальних лордів.
Офіційною резиденцією правителів Дорну є палацовий комплекс Водні Сади. Він розташований неподалік Сонячного Списа на узбережжі моря. Водні Сади були побудовані як місце відпочинку для правителів Дорну та їхніх родин. У палаці є численні фонтани, басейни, сади та тераси, які допомагають пережити спеку дорнійського клімату.
На півночі Дорн відокремлений від інших регіонів Вестеросу гірським хребтом Червоні гори. Ці гори утворюють природний бар’єр між Дорном, Штормовими землями та Простором. Основними шляхами через гори є перевали Кістяний шлях і Перевал Принца. Саме ці проходи протягом століть ставали місцями битв між дорнійцями та арміями, що намагалися вторгнутися в регіон.
Внутрішні землі Дорну складаються з кількох різних природних зон. На заході розташовані скелясті гори та каньйони, де живуть гірські дорнійці. Центральну частину регіону займають великі пустелі, включаючи Червона пустеля. На сході та вздовж узбережжя простягаються родючіші землі, де розташовані міста, виноградники та торгові порти.
Серед важливих міст Дорну виділяється Планкітаун — великий порт на гирлі річки Зелена кров. Це місто є важливим центром торгівлі та одним із найбільш космополітичних місць регіону. Тут часто зупиняються купці з Ессосу та інших частин Вестеросу.
Також важливим центром є Старий Сонячний Спис, стародавня частина столиці, де мешкають багато місцевих родин і торговців.
Завдяки довгому узбережжю Дорн активно торгує з містами Ессосу. Дорнійські кораблі перевозять вино, оливкову олію, спеції, фрукти та інші товари. Торгівля відіграє важливу роль в економіці регіону.
Дім Мартеллів контролює Дорн через систему васальних домів, які правлять окремими землями регіону. Серед найвідоміших васалів дому Мартеллів — Дім Іронвудів, Дім Дейнів, Дім Йронвудів, Дім Уллерів, Дім Блекмонтів і багато інших дорнійських родів.
Попри суворий клімат, Дорн залишається одним із найсамобутніших і найкультурніших регіонів Вестеросу. Його географічна ізольованість протягом століть допомагала дому Мартеллів зберігати незалежність і унікальні традиції, що відрізняють Дорн від решти Сім Королівств.
Васальні доми (знаменосці)
Військова сила
Військова сила дому Мартеллів базується на арміях васальних домів Дорну, які зобов’язані виставляти війська на заклик принца Дорну. Хоча населення Дорну менше, ніж у багатьох інших регіонах Вестеросу, дорнійці відомі своєю витривалістю, майстерністю у бою та здатністю воювати в суворих умовах пустелі.
Армія Дорну складається з воїнів різних регіонів, кожен з яких має власні традиції ведення війни. Гірські дорнійці з Червоних гір славляться як витривалі воїни та майстри засідок у вузьких гірських перевалах. Воїни пустельних земель добре пристосовані до бою в умовах спеки та нестачі води, тоді як мешканці узбережжя мають досвід морських походів і оборони портів.
Дорнійська армія значною мірою покладається на легку піхоту та мобільні загони. Багато воїнів використовують списи, короткі мечі та легкі щити, що дозволяє їм швидко рухатися і вести маневрову війну. Також поширені лучники, які можуть вести бій на відстані, використовуючи природні укриття пустелі або гір.
На відміну від багатьох інших регіонів Сім Королівств, у Дорні менше важкої кінноти та лицарів. Це пояснюється як географією регіону, так і культурними традиціями дорнійців. Проте васальні доми, такі як Дім Дейн або Дім Іронвудів, мають власних лицарів і добре озброєні загони вершників.
Особливу роль у дорнійській війні відіграє тактика засідок і партизанських нападів. Протягом історії Дорну ці методи неодноразово використовувалися проти армій Залізного трону. Саме завдяки такій тактиці дорнійці змогли протистояти навіть драконам під час Завоювання Ейгона.
Флот Дорну менш потужний, ніж у деяких інших регіонів Вестеросу, однак узбережжя Літнього моря дозволяє дорнійцям підтримувати морську торгівлю та оборону портів. Основні кораблі базуються у таких містах, як Сонячний Спис і Планкітаун.
У разі повної мобілізації Дорн здатний виставити значне військо, яке складається з сил васальних домів, гарнізонів замків і загонів пустельних воїнів. Хоча армія Дорну за чисельністю поступається військам Простору або Західних земель, вона компенсує це мобільністю, знанням місцевості та незвичайною тактикою ведення війни.
Завдяки поєднанню суворої географії, бойових традицій і незалежного характеру дорнійців військова сила дому Мартеллів протягом століть залишалася важливим фактором політики Вестеросу.
Відомі члени дому
- Німерія — легендарна королева ройнарів, яка привела свій народ до Дорну та уклала союз із домом Мартеллів, започаткувавши нову епоху в історії регіону.
- Морс Мартелл — лорд, який одружився з Німерією та став співправителем Дорну після об’єднання ройнарів і дорнійців.
- Німор Мартелл — правитель Дорну, який уклав мир із Таргарієнами після тривалих дорнійських війн.
- Марон Мартелл — принц Дорну, який одружився з Дейнеріс Таргарієн, що призвело до мирного приєднання Дорну до Сім Королівств.
- Елія Мартелл — принцеса Дорну, дружина Рейгара Таргарієна та мати його дітей.
- Доран Мартелл — правитель Дорну під час подій Гра престолів, відомий своєю обережною політикою та прагненням помститися за смерть сестри.
- Оберин Мартелл — брат Доранa, знаний як Червоний Змій, один із найвідоміших воїнів Дорну.
- Еларія Сенд — коханка Оберина Мартелла, яка після його смерті організувала переворот у Дорні.
- Трістан Мартелл — син Доранa Мартелла та спадкоємець влади в Дорні.
- Обара Сенд — одна з Піщаних Змій, позашлюбна донька Оберина Мартелла.
- Німерія Сенд — одна з Піщаних Змій, відома своєю хитрістю та жорстокістю.
- Тієна Сенд — наймолодша з Піщаних Змій, майстриня отрут.
- Сарелла Сенд — позашлюбна донька Оберина Мартелла, відома своєю допитливістю та освітою.
- Дорея Сенд — ще одна з Піщаних Змій.
- Еліа Сенд — позашлюбна донька Оберина.
- Лоренца Мартелл — правителька Дорну, відома своєю дипломатією.
- Квентин Мартелл — син Доранa Мартелла, який вирушив до Ессосу з метою укласти союз із Дейнеріс Таргарієн.
- Аріанна Мартелл — донька Доранa Мартелла та спадкоємиця Дорну в книгах.
Символіка
Герб
Гербом дому Мартеллів є золоте спис, що проходить крізь червоне сонце на помаранчевому полі. Цей символ є одним із найвідоміших гербів Вестеросу і відображає як історію дому, так і культуру Дорну.
Сонце символізує спекотний клімат Дорну, його пустелі та безжальне південне сонце, під яким живуть дорнійці. Воно також уособлює ройнарську спадщину регіону, адже після прибуття Німерії та її народу культура ройнарів значно вплинула на традиції Дорну.
Спис у гербі має ще глибше значення. Він символізує союз між домом Мартеллів і Німерією. За легендами, після прибуття ройнарів до Дорну Морс Мартелл одружився з Німерією, і разом вони об’єднали дорнійців і ройнарів у єдину державу. Саме тоді символ сонця ройнарів було поєднано зі списом дому Мартеллів, створивши герб, який використовується й донині.
Таким чином герб дому Мартеллів символізує не лише сам дім, а й союз двох народів, що сформували сучасний Дорн. Він нагадує про походження влади Мартеллів та їхню роль у створенні єдиного дорнійського князівства.
У різні періоди історії герб дому Мартеллів використовувався на прапорах, щитах і знаменах дорнійських військ. Його часто можна побачити на стінах Сонячного Списа, у палаці Водні Сади та на кораблях дорнійського флоту.
Сонце, пронизане списом, стало символом незалежності Дорну і гордості його правителів, які протягом століть зберігали автономію регіону навіть перед лицем могутніх ворогів.
Девіз
Офіційним девізом дому Мартеллів є слова: «Непохитні. Непідкорені. Незламані.» (англ. Unbowed, Unbent, Unbroken).
Цей девіз відображає головні риси дорнійців і їхню історію боротьби за незалежність. На відміну від більшості інших регіонів Вестеросу, Дорн ніколи не був підкорений силою під час Завоювання Ейгона. Попри використання драконів, численні вторгнення та багаторічні війни, дорнійці змогли зберегти свою незалежність.
Кожна частина девізу має власне символічне значення.
Слова «Непохитні» означають, що дорнійці ніколи не схиляються перед ворогами. Вони не визнають чужої влади без власної волі та завжди готові боротися за свободу своїх земель.
«Непідкорені» нагадує про історичний факт, що Дорн протягом майже двох століть залишався незалежним після Завоювання Ейгона. Жоден король Таргарієнів не зміг підкорити регіон силою, і лише дипломатія та шлюбний союз зрештою привели до мирного приєднання Дорну до Сім Королівств.
«Незламані» символізує витривалість дорнійців. Навіть після важких воєн, втрат і політичних потрясінь дім Мартеллів та народ Дорну продовжували існувати й захищати свою культуру, традиції та спосіб життя.
Девіз дому Мартеллів став символом гордості та незалежності Дорну. Він відображає характер його правителів і нагадує про століття боротьби проти сильніших ворогів.
У культурі Вестеросу ці слова часто сприймаються як уособлення дорнійського духу — непокірного, витривалого та незалежного. Саме тому девіз «Непохитні. Непідкорені. Незламані.» вважається одним із найвідоміших і найсильніших девізів серед великих домів Вестеросу.